Очікує на перевірку

Марсель Гріоль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марсель Гріоль
фр. Marcel Griaule
Народився16 травня 1898(1898-05-16)[1][2][3]
Езі-сюр-Армансон
Помер23 лютого 1956(1956-02-23)[1][2][3] (57 років)
Париж, Франція
Країна Франція[4]
Місце проживанняRue de Villersexeld[5]
Діяльністьантрополог
Галузьетнографія, археологія і африканістика
Alma materНаціональний інститут східних мов і цивілізацій, Практична школа вищих досліджень і ліцей Людовика Великого
ВчителіMarcel Cohend і Марсель Мосс
Знання мовфранцузька[1][6][7]
ЗакладПаризький університет
УчасникПерша світова війна і Французька кампанія
Посадарадник[d][5] і vice directord[8]
РодичіJean-Luc Chambardd і Geneviève Calame-Griauled
Нагороди
Воєнний хрест 1939—1945 офіцер ордена Почесного легіону Кавалер ордена Почесного легіону

Марсель Гріоль (фр. Griaule, 16 травня 1898 — 22 лютого 1956) — французький етнограф-африканіст, керівник особливої школи у французькій етнографії. Професор Паризького університету1942), керівник кафедри етнології; генеральний секретар Спільноти африканістів. Організатор 5 експедицій, що досліджували Африку від Атлантичний океан до Червоного моря (19281939). Автор 175 праць. Найбільш значимі дослідження Гріоля присвячені духовній культурі та археології західносуданських народів.

Погляди

[ред. | ред. код]

Незважаючи на яскраво виражену антирасистську тенденцію друкованих та усних виступів Гріоля, його концепція характеру культури народів Африки південніше Сахари суперечить науковим даним і відповідає інтересам неоколоніалістів. Вимагаючи поваги до африканської цивілізації, він бачить її сутність у релігійних віруваннях, у міфології, яку він видає за особливу метафізичну філософію, тобто акцентує і ідеалізує найбільш архаїчні елементи африканської культури. Самобутня творчість африканських народів аж ніяк не вичерпується релігією, у ньому є багато життєствердних начал. Звільняючись від політико-економічного і ідеологічного гніту колоніалізму, африканці розвивають і збагачують прогресивні традиції цієї культурної спадщини.

Твори

[ред. | ред. код]
  • Méthode de l'ethnographie, P., 1957;[9]
  • Les flambeurs d'hommes, P., 1934
  • Masques dogons, P., 1938
  • Dieu d'eau, entretiens avec Ogotemmêli, P., 1948;
  • Fouilles dans le région du Tchad (avec Lebeuf J. P.). «J. de la Société des Africanistes», R., 1948

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • У 1930-х роках Марсель Гріоль довго жив серед догонів (африканські племена, що мешкають на території Малі), вивчав побут, записував легенди і навіть рішенням ради старійшин був допущений до посвячення у таємне звання жерця.
  • У 19311933 рр. в етнологічній експедиції Марселя Гріоля «Місія Дакар-Джибуті» взяв участь французький письменник і етнолог Мішель Лейріс.

Література

[ред. | ред. код]
  • Шаревская Б., Проблемы духовной культуры народов Африки южнее Сахары и концепция Марселя Гриоля, «ВИМК», 1961, No 4.

Джерела

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]